Управління ресурсами особистої ефективності

Здоров’я керівника: управління ресурсами особистої ефективності

Ризик проекту довжиною у життя


• «... Я постійно відчуваю напруження через невизначеність. Мої акціонери не можуть домовитись і у мене немає чіткого розуміння цілей».
• «... Я відповідаю за своїх працівників, збереження їхніх робочих місць».
• «... Я важко переживаю невдачі свого останнього проекту».
• «... Конкуренти постійно наступають на п’яти і не дають розслабитися ні на мить».
• «... Невідомо, що гірше - боротьба з конкурентами на ринку чи всередині компанії. Підсиджування, інтриги створюють постійну напругу».
• «... Я почуваюся самотнім та ізольованим. Я не можу шукати підтримки у підлеглих, щоб не створювати улюбленців і не опинитися в полоні інтересів когось з них».
• «... Я втомлююся від частих відряджень та поїздок, коли вже не належу сам собі».
• «... У мене 12-годинний робочий день: з 8 ранку і до 8 вечора».
• «... Мене виснажують постійні наради та робочі зустрічі».
• «... Мені важко зосередитися на справах через постійні телефонні дзвінки».
Усі ці фрази є типовими відповідями керівників на запитання: «Що створює Вам напругу у роботі?»


Бути лідером нелегко. Це постійна відповідальність та переживання за кожний наступний крок. Адже від правильного рішення залежить подальша стратегія і тактика ринкової боротьби. Керівник розглядає результати діяльності фірми, як свої власні перемоги і поразки, і часто ставиться до своєї діяльності, як до постійної битви за виживання. Тож не дивно, що успішним керівникам доводиться жити в постійному стресі. А як інакше, коли на ньому постійно висока ступінь відповідальності, боротьба з невизначеністю, переслідують конфлікти інтересів, внутрішня ізоляція... Все це стає невід'ємною частиною його діяльності, як і конкуренція, невдачі, робоча напруженість. До речі, за даними американських досліджень, стрес є однією з причин половини захворювань і смертностей. Не дивно, що однією з вимог для успішної роботи є стресостійкість.

Отже, бізнес - це професія, яка пов'язана із серйозним ризиком втратити здоров'я. Тож цим ризиком керівник повинен вміти управляти так як іншими ризиками.
Не випадково у вимогах до посади керівника дуже часто вказують таку компетенцію як стресостійкість.
Однак прискіпливо вивчаючи та аналізуючи фінансові ризики бізнес-проектів, керівники не ставляться з такою ж скрупульозністю до ризиків щодо свого здоров'я. На заваді цьому стоять розповсюджені міфи.

Міфи про здоров'я
1. Здоров'я – це невичерпний ресурс. Допоки не з’являться симптоми захворювань, можна збільшувати напруженість. Симптом захворювання – це, мов мітка, до межі якої можна сміливо збільшувати навантаження.
2. Захворювання – це тимчасова поломка. Її можна усунути, а потім далі збільшувати навантаження.
3. Здоров'я – це ресурс, що рівномірно поступово вичерпується і не підлягає відновленню. Організм зношується і з цим нічого не поробиш. Життя - процес вичерпання цього ресурсу і вмирання.
4. Керівник завжди повинен бути сильним, невразливим і незалежним.
Можливо, ці міфи видаються примітивними, однак саме такими судженнями керуються багато людей у реальному житті. Часто керівники не дотримуються балансу між роботою та особистим життям, не звертають уваги на свої природні потреби, докладають мало зусиль для підтримки здорового способу життя. Іноді необхідно, щоб сталося щось екстраординарне для того, щоб людина змінила своє ставлення до здоров'я.

Так було із Джоном Д. Рокфеллером-старшим, який у віці 53 років сильно захворів. У той період протягом дня він міг з'їсти тільки кілька крекерів і пити ацедофільне молоко. Він схуд, не міг стояти прямо, волосся випадало. Обміркувавши ситуацію, Рокфеллер-старший зрозумів, що він живе у постійній напруженості, тривозі, страху втратити гроші. Тільки повністю змінивши своє життя, ставлення до грошей і людей, йому вдалося прожити більш щасливо майже до 100 років.

Світлі образи і похмурі типи

Варто зазначити, що для зміцнення здоров'я необхідна не тільки зміна фізичних навантажень, а разом з тим і турбота про психологічну і духовну складові здоров'я. Психологічне здоров'я визначає вміння справлятися з труднощами, адаптуватися до змін, ефективно будувати взаємовідносини з колегами, друзями і близькими, управляти своїми емоціями. Від психологічного здоров'я керівника багато в чому залежить його вміння залучати підлеглих і колег в роботу, приймати узгоджені рішення і домагатися, щоб інші їх виконали. Духовна складова допомагає правильно визначати цілі, узгодити потреби й інтереси різних людей і, як наслідок, розуміти внутрішню цілісність своїх цілей і дій, своє місце в суспільстві.

Ще з радянських часів, а то й давнішого періоду, у суспільній свідомості міцно закарбувався образ керівника, який цілком віддає себе роботі. Це доволі поширений тип управлінця, який мало делегує, активно втягується в усі аспекти операційної діяльності і витрачає чимало часу на контроль роботи підлеглих. Він не схильний виділяти пріоритети при використанні ресурсів. Такий керівник помилково вважає, що результат напряму залежить від кількості витраченого часу і сил. Для нього розвиток – це кількісне зростання: збільшення кількості справ, подовження робочого дня, підвищення навантаження. Такому керівнику дуже важко зберегти своє здоров'я, адже він постійно в умовах напруженості.

Саме такий образ протягом довгого часу пропагували в кіно, літературі, пресі. В медичній літературі його маркують простою абревіатурою - Тип А. Вперше на нього звернув увагу ще в 30-х роках першовідкривач психосоматичної медицини Франц Александер. Його дослідження показали, що для представників цього типу особистості характерний певний внутрішньоособистісний конфлікт, і вони схильні до ризику серцево-судинних захворювань. Люди типу А часто виконують роль тяглових коней. Вони дуже багато працюють, адже відповідальні та виконавчі. Такі керівники прагнуть виконати роботу самостійно або контролювати весь процес виконання завдань підлеглими, адже, зазвичай, не довіряють іншим. Такі спроби контролю інших пов'язані зі спробами контролю власних емоцій. Саме прагнення контролювати свої внутрішні імпульси породжує внутрішній конфлікт, що потім призводить до серцево-судинних захворювань.

Виявилося те, що захворювання починається не тоді, коли його діагностують, а набагато раніше, коли людина формує певні переконання, емоційні реакції і способи подолання важких ситуацій.

Велика кількість захворювань, починаються з неефективних переконань і форм поведінки людини. Науці вдалося відстежити такий зв'язок з різними захворюваннями серцево-судинної та дихальної системи, травного тракту, шкірними і гінекологічними захворюваннями, хворобами опорно-рухового апарату. Наша практика показує, що керівники вищої ланки, ТОП-менеджери часто звертаються з приводу захворювань ...
Ключ до здоров'я - управління особистою ефективністю
Навичка управління ресурсами - ключова компетенція керівника. Здоров'я - це один з ресурсів, яким розпоряджається людина. Як правило, хороший керівник формує однаковий підхід до управління всіма наявними у нього ресурсами. Він або намагається максимально інвестувати свої зусилля, або фокусується на найважливішому і відстежує ефективність.

Успішний керівник, зазвичай, чітко виділяє пріоритети для інвестування, будь це матеріальні, людські чи тимчасові ресурси. Розвиток для нього означає зміну в масштабі бачення завдань. І чим масштабніше бачення, тим легше керівнику визначити ключові фактори успіху, знайти головний напрямок, куди варто докладати зусилля. Такому керівнику повсякденна рутина не заважає бачити довгострокові цілі. Він спеціально відводить час для обдумування і вирішення перспективних завдань. Успішний керівник не застряє в термінових повсякденних завданнях і не дозволяє собі опинитися в полоні перевантажень. Природно, йому легше помічати можливості. При цьому він уважно аналізує співвідношення зусилля-результат.

Дослідження показують, що талановиті керівники, на відміну від менш успішних колег, як один з головних чинників, що слід враховувати при виборі роботи, називають можливість зберегти баланс між роботою та особистим життям, мати час для праці та відпочинку.

Для того, щоб бути здоровим, дуже важливо підтримувати природний темпо-ритм. Це певний ритм чергування фаз роботи та відпочинку, сну і неспання, говоріння та слухання, думання і дій тощо. Цей темпо-ритм - індивідуальний, і людина несвідомо прагне його відтворювати. Проте в повсякденній роботі у керівника виникає величезна кількість факторів, що руйнують його природні ритми. Саме через порушення сформованих ритмів важко переносити тривалі наради. Дослідження показали, що середньостатистичний керівник працює без зовнішніх відволікань всього 6 (!) хвилин.

Керівнику критично важливо вміти ефективно планувати свій час і енергію, не піддаватися текучці і сніжному кому «невідкладних» справ. Успішні керівники вміють правильно розпоряджатися іншими ресурсами і цінують свій час і здоров'я. Вони не витрачають здоров'я, а інвестують в нього, керують різними факторами особистої ефективності: цілями, відносинами, робочим навантаженням, іншими заняттями і захопленнями.

В останні десятиліття зростає як дія стрес-факторів, так і увага керівників до власних ресурсів здоров'я. Найбільш успішні бізнес-лідери можуть служити рольовою моделлю для інших. Завдяки своїй особистій ефективності, Джек Уелч приніс «Дженерал електрик» 52 млн. доларів. Перед виходом на пенсію в 2001 році він сказав: «Моєю єдиною роботою в житті є прагнення залишатися здоровим».

Можна зробити висновок, що ми спостерігаємо перехід від етики надмірної відповідальності, перфекціонізму і наполегливої праці до етики особистої ефективності керівника, який вміє керувати всіма наявними ресурсами, у тому числі внутрішніми резервами фізичного, психологічного та духовного здоров'я.

В межах статті ми не можемо дати конкретні рекомендації про управління своїми внутрішніми ресурсами, адже здоров'я – це дуже індивідуальна та інтимна частина нашого існування. Для ефективного управління своїми внутрішніми ресурсами важливо спочатку їх визначити, проаналізувати свої сильні і слабкі сторони, зрозуміти ризики, намітити свої власні шляхи зміцнення здоров'я. На цій основі можна створити індивідуальну програму підвищення особистої ефективності, яка дозволить побудувати ефективні життєві баланси, створити оточення, що буде підтримувати, черпати енергію в роботі та хобі, заняття тими видами спорту, які викликають задоволення і дають енергію.

А на останок, нагадаємо жарт Рональда Рейгана: «Це правда, що важка робота ще нікого не вбила. Але, я думаю, навіщо ризикувати?».

І. Грабська
Т. Міхнова