Спіраль історії: ревіталізація львівського шпиталю

Медичний центр Святої Параскеви, що запрацював у Львові на вулиці Смаль-Стоцького, не просто європейська інноваційна лікарня – тут відновили сенси, закладені понад сто років тому. Наприкінці ХІХ століття на території, обмеженої нині вулицями Смаль-Стоцького, Героїв УПА, Федьковича та Городоцької, міське проектне бюро, очолюване Юліаном Гохберґером, розпочало зведення «Закладу для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських».

Фундатором будівництва був Антоній Блінський, шляхтич із давнього роду, що походить із передгір’я Карпат та веде свою історію з ХІІІ століття. Ідея створення лікарні належала доктору Йозефу Гостинському. Він, власне, і став першим директором хоспісу та обіймав посаду до кінця своїх днів. Меценат Антоній Білініський виділив на будівництво близько 674 тисяч крон, що вистачило на побудову основних корпусів лічниці і впорядкування території. Згідно заповіту на підтримання закладу передавався його щорічний прибуток в об’ємі 34 тисячі крон.

На жаль, до такого щедрого рішення благодійника спонукали особисті нещастя. Антоній і Валерія Білінські втратили трьох дітей: найменша дочка прожила найдовше, але через невиліковну хворобу, попри зусилля люблячих батьків і найкращих лікарів, померла у 16 років. Щоби оговтатися від горя сім’я переїхала до Львова, де взяли під опіку племінників, синів покійного брата Ігнація. Подружжя так і не мало спадкоємців, один з племінників був психічно хворий, а другий помер у віці 11 років. Антоній Білінський скеровував усі свої багатства на побудову лічниці.

Адміністративний корпус збудував за свій кошт магістрат, а ще одна споруда з’явилася завдяки підтримці і дофінансуванню австрійського уряду.

В архівних матеріалах зазначено імена тих, хто проєктував шпиталь: Іван Левинський, Юзеф Яновський, Адольф Вайсс, Зигмунд Сулковський, Ігнатій Брунек, Людвік Бальдвін-Рамулт, вже згаданий раніше Юліан Гохберґер. Під кресленнями також є підписи Кароля Боубліка та Міхала Лужецького. Спільна взаємодія найкращих архітекторів і будівничих Львова та Європи дала результат. Ідеальне розташування корпусів, вишуканий декор фасадів, внутрішнє розпланування і функціональність – це було бездоганне архітектурне рішення.

Комплекс включав чотири лікувальні корпуси, адміністративну будівлю, капличку та морг. Все разом утворило гармонійний ансамбль, де кожна частина продумана до дрібниць. Окремі для чоловіків і жінок лікувальні корпуси стояли з протилежних боків по краях ділянки. Каплицю і морг розташували у закутку, якнайдалі від людей, щоб зайвий раз не нагадувати хворим, що всі у цьому світі тимчасово. На внутрішньому подвір’ї встановили елегантний фонтан і заснували сад. Шпиталь функціонував майже пів століття. За хворими доглядали сестри милосердя ордену святого Павла. Навіть за німецької окупації під час Другої Світової тут ще надавали допомогу.

Назву вулиці, на якій розташовані будівлі медзакладу, змінювали п’ять разів упродовж останніх 135 років. Рішення про перейменування на вулицю Bilińskich в знак подяки засновникам міська рада прийняла 1891, коли заклали наріжний камінь для будівництва першого корпусу. Ця назва була незмінною до 1943, до приходу німецьких військ. По закінченню окупації вулиці повернули попередню назву тільки вже українською мовою, але 1950 року, коли радянська влада взялася затирати пам’ять про благодійників та підмінювати сенси, провулок назвали іменем російського літератора та українофоба Бєлінського.

Під час радянської окупації лічницю закрили, а у добротних будівлях, що вистояли дві війни, розташували в 1946 році завод телеграфної апаратури. Простір кардинально трансформувався: благородну місію аристократів підмінили на радянську ідеологію. У корпусах запрацювали цехи, територію заповнили агітматеріали: дошки пошани, портрети вождів і стенди. Хоча радянська влада переписувала минуле, та меморіальні дошки і герби фундаторів збереглися – їхні викарбувані імена нагадують, що добрі справи не підвладні забуттю.

На початку Незалежності територія запустіла і занепала. Пам’ять про «Заклад для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських», на десятки років заросла чагарниками, як і подвір’я лічниці. Місію відновлення історичної послідовності та повернення первісного значення будівлям взяв на себе Медичний центр Святої Параскеви.

У 2020 на місці чагарників почали будівництво інноваційної лікарні Святої Параскеви. Новий корпус органічно вписався поміж відреставрованих будівель. До роботи знову долучили найкращих архітекторів Львова та Європи. Компанія AVR Development та консультанти із німецького архітектурного бюро Андре Янка та Потсдамської клініки Ван Бергман продовжили працю своїх попередників. З перших кроків серед відновлених корпусів шпиталю, що обрамлені вересовими клумбами, з’являється відчуття затишку і довіри, у приміщеннях закладу це враження тільки посилюється. Урбаністична еклектика, зручна інфраструктура, інфекційна безпека, екологічне середовище, естетичні рішення – тут все про людей і для людей.

Медичний центр Святої Параскеви продовжив гуманістичну місію Антонія Білінського, започатковану понад сто років тому. Заклад став прикладом збереження спадщини не тільки візуально, а й сенсово. Цінності, закладені у цих стінах, відродили завдяки зусиллям тим, хто поділяє ідеали людей, що несли соціальну відповідальність і усвідомлювали важливість якісної медицини.

Підготувала PR-менеджерка МЦ Святої Параскеви Анна Луцюк.

Стаття не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.