Рекомендації при постковідному синдромі

Дата публікації:18.01.2021
image
Андрій Середюк
Андрій Середюк
Лікар-пульмонолог, Сімейний лікар

У минулій статті (Постковідний синдром) ми з’ясували, що таке класичний постковідний синдром і які симптоми найчастіше виникають у людей, що перехворіли на коронавірус. Нині поговоримо про основні рекомендації, які отримують наші пацієнти у ситуації, коли тривалий час після фактичного одужання їх турбують тимчасові підвищення та стрибки температури, загальна слабкість, задишка чи больовий синдром.


Основні принципи
Ефективність і швидкість відновлення організму після коронавірусного захворювання залежать від кількох факторів:

  • віку пацієнта (у пацієнтів похилого віку цей процес відбувається набагато повільніше);
  • ступеня важкості перебігу захворювання;
  • наявності супутніх захворювань, які можуть часто прогресувати на тлі коронавірусної пневмонії (найчастіше мова йде про цукровий діабет, артеріальну гіпертензію чи ішемічну хворобу серця);
  • наявності ускладнень від COVID-19 (дихальної недостатності, медикаментозного гепатиту, міокардиту тощо);
  • бажання та мотивації пацієнта працювати над собою;
  • наявності контакту пацієнта з медичним персоналом, який може надати поради чи вказівки у певній ситуації;
  • можливостей для проведення повноцінної реабілітації.

Власне, перелічені фактори і впливають на тривалість процесу відновлення організму. І для пацієнта, і для лікаря важливо розуміти, що певні симптоми (наприклад, швидка втомлюваність чи періодичні головні болі) можуть докучати упродовж багатьох тижнів чи місяців. Протягом усього цього періоду вони можуть суттєво впливати на загальне самопочуття, знижувати якість життя і зменшувати здатність людини витримувати різноманітні фізичні, емоційні чи інтелектуальні навантаження.

Тому у світовій медичній практиці працюють над розробкою рекомендацій щодо максимально ефективного ведення таких пацієнтів, оскільки очевидно, що з плином пандемії їх кількість буде невпинно зростати. Так, Національний інститут охорони здоров’я Великобританії (NICE) у своїх рекомендаціях виокремлює такі принципи для лікарів:

  1. При первинному зверненні пацієнт повинен бути повноцінно оглянутий, а при необхідності додатково обстежений чи оглянутий вузькоспеціалізованими лікарями.
  2. Найбільш вагома роль лікаря первинної ланки – це донесення до пацієнта достовірної інформації щодо постковідного синдрому, його особливостей, «симптомів тривоги», а також контактних даних для отримання потрібної інформації при виникненні додаткових запитань.
  3. На сьогодні невідомо, чи прийом вітамінів та біодобавок якимось чином впливає на вираженість симптомів. Тому лікар не може рекомендувати пацієнтам з постковідним синдромом приймати їх профілактично.
  4. Необхідно забезпечити ефективне симптоматичне лікування проблем, які виникають у пацієнта. Наприклад, при головному болі він повинен знати, що варто прийняти таблетку ібупрофену, або які ліки вживати при головокружінні, нудоті чи виникненні серцебиття та підвищенні артеріального тиску.
  5. Необхідність обговорення з роботодавцем можливостей поступового повернення працівника до трудової діяльності. Наприклад, слід обдумати варіант тимчасової часткової зайнятості або дистанційної роботи, якщо пацієнту важко щоденно їздити до місця праці. Це дає змогу поетапно адаптувати людину до навантажень.
  6. Комплексна реабілітація пацієнтів, які перенесли важку форму захворювання і тривалий час перебували в реанімаційному відділенні лікарні. І тут варто залучати професійних реабілітологів для якомога повнішого відновлення у пацієнта здатності до пересування і самообслуговування.
  7. Заохочення пацієнта до ведення блогу або щоденника, де він відзначатиме динаміку симптомів, а також досягнення певних цілей (наприклад, кількість кроків за день). Такий щоденник також можна створити в режимі он-лайн для відслідковування лікарем «успіхів» пацієнта, а також для підвищення мотивації виконання певних завдань.

Фізична реабілітація – ключ до успіху

Фізична реабілітація – це чи не найбільший виклик для пацієнта. Це дуже важливо у ситуаціях, коли у пацієнта було значне ураження легень і тривалий час киснева терапія. Оптимально її треба розпочинати ще у стаціонарі, коли фізіотерапевт щоденно проводить заняття з використанням елементів дихальної гімнастики, а також адаптує до повсякденних дій: привчає вставати і ходити, долаючи слабкість, задишку і головокружіння.

У домашніх умовах акцент роблять на поступовому збільшенні навантажень на витривалість. Основу фізичної реабілітації формує звичайна ходьба та біг. Для кращого контролю результатів та оцінки реакції організму рекомендовано використання фітнес-браслетів, які вимірюють частоту серцевих скорочень (пульс) і сатурацію (рівень кисню в крові). Окрім того, у реабілітаційні програми вводять також їзду на велосипеді та плавання.

Психологічні проблеми і труднощі зі сном

Досить частими у пацієнтів з постковідним синдромом є психологічні проблеми. Так, інколи у них виникає страх, що вони можуть заразити когось при зустрічі, навіть коли у них вже відсутнє вірусовиділення і, фактично, вони безпечні для навколишніх. Це спонукає їх до продовження самоізоляції та невиправданого дистанціювання. Водночас людям після подолання активної фази хвороби, навпаки, важливо повертатись до повноцінного життя якомога швидше. І це особливо має значення для людей старшого віку, яким часто потрібна допомога родичів.

Порушення сну – також частий симптом, який під час постковідного синдрому здебільшого доповнює інші проблеми, але може виникати й ізольовано. У більшості випадків його прояви пов’язані з труднощами під час засинання, коли людина поринає в сон лише за 3–4 години перебування в ліжку. Для вирішення проблеми можна використовувати різні методи:
аеробні фізичні навантаження (ходьба, їзда на велосипеді, біг підтюпцем) за

  • 2–3 години перед сном;
  • уникання кофеїну, алкоголю та психостимуляторів (енергетичних напоїв) у другій половині дня;
  • дотримання гігієни сну (засинання і прокидання щодня в один і той самий час, створення максимально комфортних умов у спальні);
  • медикаментозна терапія для покращення якості й тривалості сну.

Порушення сну часто породжує тривогу або депресію. Пацієнти можуть переживати щодо стану власного здоров’я та самопочуття рідних, відчувати загальний занепад сил, апатію та зниження зацікавленості до різних речей. Досить часто людина кидає своє хобі, для виконання досить простої роботи їй потрібно набагато більше часу, зменшується або зростає кількість їжі, яку вона споживає, погіршуються стосунки з рідними та колегами. 

Для оцінки цих станів використовують різноманітні опитувальники, з яких найбільше визнання у професійних колах отримали GAD-7, HAM-A i PHQ-9. Якщо пацієнт набирає високі бали за результатами опитувальників і/або симптоми суттєво впливають на його повсякдення, то ми наполегливо радимо звернутись по кваліфіковану допомогу до психотерапевта. Саме він приймає рішення щодо доцільності проведення терапії (як медикаментозної, так і без використання ліків).

Зміна апетиту і втрата смаку/нюху

Чимало пацієнтів під час хвороби втрачають апетит, що може бути зумовлено як наявністю нудоти або діареї після прийому їжі, так і втратою відчуття запахів та смаку. Оскільки у значної частини останній симптом може тривати кілька тижнів або місяців, то упродовж цього часу може утримуватись зниження апетиту, що інколи призводить до суттєвого зменшення маси тіла.
У такій ситуації важливо звернути увагу на повсякденний раціон, намагатись зробити його більш різноманітним, увівши до нього салати, фрукти та овочі. Варто також збільшити кількість прийомів їжі впродовж доби: від 3–4 до 5–6, урізноманітнивши водночас перекуси між сніданком, обідом та вечерею.

Наші можливості пришвидшення відновлення нюху та смаку поки що обмежені. Станом на січень 2021 р. немає ефективного лікування цієї проблеми, і у 90% випадків вона минає самостійно через декілька тижнів чи місяців. Обмежений позитивний ефект можна отримати лише регулярними тренуваннями цих відчуттів, коли людина наосліп тестує різні знайомі запахи або смаки і вчиться їх розрізняти. При наявності хронічних запальних процесів у носовій порожнині варто з отоларингологом обговорити стратегію їхнього лікування. Однак у незначної частини пацієнтів зниження нюху/смаку утримується більше ніж півроку, і чи відновиться він повністю у майбутньому – поки що невідомо.
Біль та інші неврологічні проблеми

Спостереження за пацієнтами з коронавірусною хворобою показали, що неврологічні розлади виникають більше ніж у половини випадків (до 58%). У значної частини вони можуть тривати довше ніж 3 тижні. Найбільш поширена проблема – це біль, який може виникати у будь-які ділянці тіла, але найчастіше це: голова, шия, поперек, гомілки та стопи.

Стандартне лікування больового синдрому розпочинається з використання нестероїдних анальгетиків. У своєму щоденнику пацієнт може описувати характер, тривалість, локалізацію та інтенсивність болю, а також ефект від прийому медикаментів і цю інформацію показувати або надсилати лікарю. При неефективності стандартних ліків використовують більш спеціалізовані групи препаратів: протисудомні, антидепресанти, міорелаксанти.

Інша часта проблема – головокружіння, яке у пацієнтів молодого віку здебільшого виникає зранку і зумовлене низьким показником артеріального тиску. Якщо це підтверджується під час спостережень, то оптимальне рішення – випивати чашку кави під час сніданку або приймати таблетку кофеїну. У пацієнтів віком понад 45 років до виникнення головокружіння частіше призводять стрибкоподібні підвищення артеріального тиску. Не слід також забувати, що коли головокружіння є вираженим і утримується більше 1 години, то варто повідомити про це свого лікаря, оскільки це може бути симптомом інших захворювань нервової системи.

У науковій літературі описано випадки, коли після перенесеного коронавірусного захворювання виникає загрозливий стан, який називають синдромом Гійєна-Барре. При ньому виникає оніміння і/або біль у нижніх кінцівках з прогресуючою м’язовою слабкістю. Поступово симптоми «піднімаються» і захоплюють все більшу кількість груп м’язів. Тому при виникненні цього стану пацієнта скеровують на стаціонарне лікування. 


Допис підготовлено за матеріалами сімейного лікаря Андрія Середюка.

 

Для запису на прийом надішліть заявку
Стаття не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.

Для запису на прийом
надішліть заявку

Повідомлення надіслано

Попередній запис на прийом прийнятий. Найближчим часом ми зв'яжемося з вами для підтвердження замовлення.

Передзвоніть мені

Повідомлення надіслано

Найближчим часом ми зв'яжемося з вами.

Подяка

Чи погоджуєтесь Ви на розміщення тексту подяки на публічних ресурсах Медичного центру Св.Параскеви?*

Так Ні

Повідомлення надіслано

Дякуємо за повідомлення.

Відгук

Чи Ви бажаєте, щоб Вам зателефонували?*

Так Ні

Відгук надіслано

Дякуємо за відгук.

Увага!

Зверніть увагу, під час повітряної тривоги прийом пацієнтів може бути призупинено. Ви можете пройти в укриття керуючись відповідними вказівниками.

Якщо Ваш візит співпав із часом повітряної тривоги, будь ласка, після завершення тривоги зателефонуйте +380672954000, +380952954000
або залиште заявку на сайті для перенесення візиту https://medcenter.lviv.ua/#callback

Дякуємо за розуміння!