Постковідний синдром

Постковідний синдром

Щораз частіше ми чуємо від наших пацієнтів, які перехворіли на COVID та мають негативний результат повторного ПЛР-тестування, що окремі симптоми захворювання у них зберігаються досить тривалий період. Інколи це може тривати кілька тижнів, а то й місяців. У цій статті ми з’ясуємо, що таке постковідний синдром і у кого він переважно виникає.

У більшості пацієнтів активна фаза коронавірусного захворювання триває до 14 днів. Важча форма хвороби, яка потребує госпіталізації та інтенсивної терапії, може тривати до 3–6 тижнів. Однак чимало людей і після одужання продовжують відчувати певні симптоми. Для визначення цієї ситуації виник новий термін, який швидко потрапив у заголовки новин, – «постковідний синдром».
Чи не першими його почали використовувати у Великобританії, де Національний інститут охорони здоров’я (NICE) запропонував називати COVID-19: активним, коли симптоми зберігаються до 4 тижнів, триваючий із симптомами – від 4 до 12 тижнів і постковідний синдром – понад 12 тижнів.

Слід визнати, що ми ще не знаємо, чому більшість зі симптомів постковідного синдрому розвиваються. Власне, це спричиняє серйозні труднощі у лікуванні цього стану. Водночас спостереження свідчать про те, що більшість скарг і симптомів можуть минати самостійно через певний відтинок часу.

Проблема довгострокових симптомів

На початку епідемії ще не було зрозуміло, що наслідки коронавірусного захворювання можуть бути довгостроковими. Лікарі та дослідники зосередились спершу на пошуках ефективного лікування, згодом – на розробці вакцини.

Однак у липні 2020 року американський Центр контролю захворюваності (CDC) опублікував дані, що лише 39% пацієнтів, які пройшли опитування на 14–21 день від початку захворювання, заявили, що у них немає будь-яких його симптомів. З важкими формами хвороби, коли виникали значні ураження легень, що потребувало кисневої терапії, ситуація виявилась ще складнішою. В Італії, де перша хвиля епідемії була ще на початку весни, у 87% колишніх пацієнтів реанімаційного відділення утримувалась задишка при фізичних навантаженнях або загальна слабкість/швидка втомлюваність через 2 місяці після початку захворювання.

Проведені потому опитування дали змогу визначити симптоми, які найчастіше продовжували турбувати пацієнтів після того, як коронавірусу в організмі вже не було. Серед них:
●    задишка під час фізичного навантаження чи у стані спокою;
●    сухий або вологий кашель;
●    відчуття дискомфорту або болю у грудях;
●    часте серцебиття;
●    загальна слабкість, швидка втомлюваність;
●    підвищення температури до 37,5°С і вище;
●    головний біль;
●    зниження концентрації;
●    розлади сну;
●    порушення сприйняття і мислення;
●    нудота, блювота;
●    зниження апетиту;
●    ломота у тілі;
●    болі у м’язах та суглобах;
●    зниження або втрата нюху/смаку;
●    шум у вухах;
●    біль у горлі;
●    головокружіння;
●    тривожність;
●    депресія.

Відзначено також, що вираженість цих симптомів була значно вищою у пацієнтів, які мали важку форму хвороби і лікувалися у стаціонарі. Однак ці проблеми траплялися і у молодих людей, які перенесли хворобу без особливих проблем чи ускладнень. Відкритими залишаються питання щодо довготермінового впливу інфекції на організм людини, чи не провокує вона появу інших нових захворювань, як впливає на фізичну витривалість, як змінюється функціонування наших органів та систем – на них ми отримаємо відповідь лише у майбутньому.

Коли необхідно невідкладно звернутись по медичну допомогу

Здебільшого пацієнти, у яких тривало утримуються симптоми, можуть перебувати під наглядом лікаря у домашніх умовах або повернутись на роботу, наскільки це можливо у їхньому стані. Але є низка симптомів, при появі яких необхідно негайно звернутись по медичну допомогу, серед яких:
●    наростання задишки при фізичних навантаженнях або поява її у стані спокою;
●    зниження рівня сатурації до менше ніж 90% (при вимірюванні пульсоксиметром);
●    поява грудного болю серцевого походження (печіння або стискання у грудях, яке посилюється при фізичних навантаженнях);
●    поява синюшності шкіри;
●    синдром мультисистемного запалення у дітей (лихоманка, зниження артеріального тиску, поява висипу, діарея, багатократна блювота, гнійне запалення слизових оболонок очей, носа чи рота).

Що варто робити при утриманні симптомів

Якщо у вас утримуються симптоми більше ніж 14 днів, навіть за неважкої форми коронавірусної хвороби, слід звернутись до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, якому довіряєте. Після огляду він порадить, що робити.

Здебільшого, коли симптоми незначні, не потрібно проводити додаткових обстежень. Іноді, коли попереднє тестування не проводили, варто вдатись до ПЛР або ІФА-тестування для підтвердження коронавірусного захворювання. В окремих ситуаціях «під маскою» постковідного синдрому може приховуватись дебют чи прогресування іншого захворювання, яке важливо вчасно виявити.

Після виписки зі стаціонару, де проходило лікування, візит до сімейного лікаря є обов’язковим. Більше того, доцільно здати цілу низку лабораторних аналізів крові та досліджень, аби виявити можливі проблеми та ускладнення після захворювання. Водночас лікар погодить продовження та модифікацію лікування, яке було отримано у лікарні, для якомога швидшого відновлення організму.

Допис підготовлено за матеріалами сімейного лікаря Андрія Середюка.