Порушення сну при COVID-19

Андрій Середюк, Лікар-пульмонолог, Сімейний лікар

15.06.2021

Більшість типових симптомів COVID-19 відомі, фактично, кожній людині. Серед них – підвищення температури, сухий кашель, втрата нюху та смаку, біль у горлі, відчуття закладеності носа. Однак часто це захворювання може проявлятись нетипово. У цьому дописі мова піде про порушення сну.

Актуальність проблеми

Вже з початку пандемії дослідники з усіх континентів повідомляли, що у пацієнтів, інфікованих вірусом SARS-CoV-2, поряд з іншими симптомами було також зниження якості й тривалості сну. Опубліковані дані з Італії свідчили, що, фактично, 57,1% хворих мали таку проблему.

Окрім того, у деяких обсерваційних дослідженнях, коли за пацієнтами спостерігали протягом тривалого часу (до 6 місяців) після одужання, ці порушення фіксували частіше ніж кашель, зниження апетиту й пітливість. Опитування, проведене у Китаї серед медичних працівників, які перехворіли у минулому, показало, що у близько 18% були різні розлади сну. Водночас ще частіше вони відчували тривожність (35%) та депресивні розлади (20%). Тому нині ці симптоми розглядають як частину постковідного синдрому, що потребує спостереження та лікування відповідними фахівцями.

Чому виникають порушення сну

Механізми впливу захворювання на процеси сну достеменно невідомі. Наявні теорії пов’язують це явище зі зміною функціонування центральної нервової системи (ЦНС) та збоями у роботі циркадного механізму, який, фактично, є внутрішнім годинником, що регулює настання періодів активності та сну протягом доби.

Окремим фактором є глобальний вплив пандемії на наше повсякденне особисте та професійне життя. Дослідники зі Sleep Foundation (глобальної некомерційної організації, яка вивчає проблеми сну) називають такі причини:

труднощі з адаптацією до нового щоденного графіка або ж відсутність такого графіка при віддаленій роботі з дому;
деяким людям стає важко відстежувати час доби чи день тижня через неможливість таких звиклих речей: робота в офісі, особисті зустрічі, відвідування спортзалу, зустрічі з друзями на вихідних;
проблема «надлишкового сну», коли люди в умовах локдауну й віддаленої роботи замість 6–8 виділяють на сон більше 9 годин;
збільшення рівня стресу через фінансові труднощі, великі витрати на лікування;
хвилювання через можливі віддалені наслідки хвороби для власного здоров’я, а також можливі ризики для близьких та родичів;
тривала ізоляція людини зі симптомами хвороби, яка часто продовжується навіть тоді, коли вірус вже не становить загрозу і небезпеку для навколишніх.

Основні принципи допомоги

При первинному зверненні фахівцю важливо зрозуміти, чи порушення сну є ізольованим симптомом, чи воно супроводжується іншими проблемами, наприклад, тривогою та депресією. Для цього використовують прості опитувальники, зокрема HADS, GAD-7 чи шкалу Хемільтона, які пацієнт заповнює перед чи безпосередньо під час візиту у лікаря. Якщо виявлено тривогу чи депресію, то це потребує кваліфікованої оцінки та допомоги лікаря-психотерапевта.

Важливо також виокремити пацієнтів з можливим синдромом нічного обструктивного апное – захворюванням, яке зазвичай проявляється хропінням, а на пізній стадії зупинкою дихання на кілька секунд під час сну. Такі пацієнти потребують більш ретельного обстеження у спеціалізованих центрах та за його результатами – персоналізованого лікування (інколи апаратного). У решті випадків порушення сну вважається функціональним, і його може лікувати сімейний лікар чи терапевт.

Гігієна сну

Ефективною практикою є гігієна сну – сукупність певних правил, які покликані підвищити тривалість і якість сну та запобігти прокиданням вночі. Вони потребують певного засвоєння пацієнтом, тому лікар під час консультації повинен ретельно обговорити з ним усі аспекти, а також надати рекомендації у формі брошури чи пам’ятки.

Sleep Foundation формулює їх таким чином.

Встановіть фіксований однаковий час прокидання для буднів та вихідних. Вашому тілу неможливо адаптуватись до здорового режиму сну, якщо у різні дні ви прокидаєтесь у різні години.
Виділіть фіксований час доби для сну, а за необхідності – додатковий час для підготовки до сну (зазвичай 30–60 хвилин).
Будьте обережні з дріманням чи сном у денну пору, що може суттєво погіршувати якість нічного сну, а також підвищувати ризик серцево-судинних захворювань. Тому від цієї практики бажано відмовитись.
За потреби вносити зміни у графік сну послідовно. Якщо вам потрібно вставати на 3–4 години раніше, то краще підготуватись до цього заздалегідь: за кілька днів поступово прокидаючись щодня на годину раніше.
Підготуйте своє тіло до сну. Виділіть 30 хвилин на читання книжки, слухання заспокійливої музики, виконання релаксуючих вправ, що дасть змогу зняти фізичну та ментальну напругу і полегшить процес засинання.
Доведіть до мінімуму вплив зовнішніх факторів: яскраве світло, гучний звук чи вібрацію у нічну пору.
Відкладіть усі девайси та портативні пристрої (мобільний телефон, планшет, ноутбук) за 30 хвилин до сну.
Забезпечте собі більший доступ до природного світла у денні години. Перебуваючи тривалий час вдома, підніміть жалюзі, відкрийте штори чи відчиніть вікно. Більше часу протягом світлового дня проводьте надворі (зокрема у теплу пору року).
Доведіть до мінімуму споживання кофеїновмісних напоїв та алкоголю, які можуть суттєво знижувати глибину сну, а також збільшувати час засинання ввечері.
Використовуйте своє ліжко виключно для сну. Воно не може бути робочим місцем чи їдальнею, а має асоціюватись у вашій свідомості та підсвідомості лише зі сном.
Уникайте «застрягання» у ліжку. Якщо вам не вдається заснути ввечері чи після прокидання серед ночі протягом більше ніж 20 хвилин, то краще встати, випити води, пройтись по кімнаті, почитати книгу чи навіть зробити помірні фізичні вправи.

Деякі лікарі також радять використовувати у складних випадках спеціальні щоденники, де пацієнти занотовують свої проблеми, а також оцінюють тривалість та якість сну. Це дасть змогу фахівцю ретельніше проаналізувати ситуацію та виявити ймовірну проблему.

Медикаментозне лікування порушень сну

Медикаментозне лікування є варіантом вибору у випадку, коли проблеми зі сном суттєво турбують пацієнта. Однак воно повинно доповнювати гігієну сну, а не існувати окремо. Бажано також, щоб ефективність та тривалість лікування контролював лікар, оскільки прийом багатьох ліків може супроводжуватись різноманітними побічними ефектами, а також викликати звикання.

Фактично, є дві основні групи препаратів, які радять використовувати профільні асоціації лікарів:

класичні снодійні засоби – ліки, які діють на ГАМК-рецептори у головному мозку, що має не лише гіпнотичний ефект, але й знижує тонус м’язів та пригнічує передачу нервових імпульсів;
антидепресанти та анксіолітики, які використовують у ситуаціях, коли у пацієнта виражена тривожність чи депресія; за умов ефективного лікування вони покращують якість сну.

Якщо у пацієнта утримуються тривалі проблеми зі сном (більше ніж 12 місяців), то фахівці радять додатково використовувати методику когнітивної поведінкової терапії зі залученням до цього процесу психологів або психотерапевтів.

Допис підготував лікар загальної практики-сімейний лікар Андрій Середюк.

Читайте також:

Блог