Особливості сучасного лікування гриж

У цій статті мова йтиме про грижі живота, які у побуті ще називають килами.

Лікарі розрізняють три основні складові, характерні для гриж: грижові ворота, грижовий вміст, грижовий мішок

Види гриж

Усі грижі поділяють на зовнішні та внутрішні. За своєю природою вони бувають вродженими та набутими у процесі життєдіяльності.

Усе, що спричиняє надмірне підвищення внутрішньочеревного тиску або послаблення тонусу черевної стінки, призводить до виникнення гриж. Найчастіше це:

– важка фізична праця;

– хронічний кашель та закрепи;

– утруднене сечовиділення;

– вроджена чи набута через тривалі хвороби, що призводять до слабкості черевної стінки ;

– швидке значне схуднення;

– порушення іннервації черевної стінки.

За місцем розташування грижових воріт найчастішим бувають: пахвинні, стегнові, пупкові, післяопераційні (рубцеві) та грижі білої лінії живота

На етапі формування грижі частою є ниюча біль у ділянці грижових воріт, яка самостійно минає лише через кілька днів. У процесі існування та поступового збільшення грижі найчастішою скаргою є наявність випинання, що спричиняє косметичний дефект. Проте при звуженні грижових воріт та значних розмірах грижового мішка у момент різкого збільшення тиску можуть виникати різкі болі у животі через защемлення (раптове звуження грижового мішка з порушенням живлення грижового вмісту). При цьому грижовий мішок стає твердим і викликає різкі болі.

Треба пам’ятати, що біль – це «крик» органів про відсутність адекватного кровопостачання. Тому, якщо біль не минає протягом декількох хвилин, то необхідно негайно звернутися у медичний заклад для проведення ургентної операції, яка при своєчасному проведенні дасть змогу «спасти» защемлені органи.

Проблем у поставленні діагнозу здебільшого немає, проте при малих розмірах, надлишковій вазі, грижах, що лише почали утворюватися, добрим помічником лікарю буде ультразвуковий метод дослідження, а при при складних, великих, багатокамерних грижах – магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія.

Основні методи лікування гриж

Наявність грижі будь-якого виду у дорослого є показанням до планового хірургічного лікування. При наявності абсолютних протипоказань, коли операція завдасть більше шкоди ніж користі, носять бандаж. Проте при невправимих грижах носіння бандажа протипоказане.

При виникненні защемленої грижі хірургічну операцію виконують в ургентному порядку за абсолютними показаннями.

Метою оперативного лікування є збереження життєздатних органів грижового мішка та заправлення їх у черевну порожнину і ушивання воріт грижі. Аллотрансплантанти, які є у широкому асортименті від різних виробників Європи та Америки, використовують для безнатяжної пластики при різних видах гриж. Найчастіше використовують сітки з поліпропілену, поліестеру, поліефіру, політетрафторетілену, поліглактіну. Використання останніх призвело до зменшення частоти повторного утворення гриж (менше 1 %).

Операції за методом виконання поділяють на лапароскопічні та з відкритого доступу.

Спільним для обох методів є збереження життєздатних органів грижового мішка та заправлення їх у черевну порожнину і ушивання воріт грижі. Кожен з методів має свої переваги та недоліки. Вибір методу залежить від багатьох факторів та визначається спільно хірургом та пацієнтом під час попередньої консультації.

При пахвинних грижах:

Є кілька методів хірургічного лікування гриж:

– ТЕР – тотальна екстраперитонеальна пластика сіткою, яку виконують лапароскопічно без проникнення у черевну порожнину.

– ТАРР – трансабдомінальна передочеревинна пластика сіткою, яку виконують лапароскопічно через проникнення у черевну порожнину.

– Метод Ліхтенштейна – через розріз шкіри 7 см з пластикою сіткою.

– Метод закривання місцевими тканинами – з розрізу 7 см без використання сітки.

Найчастіше на практиці використовуюь ТЕР, при ускладнених грижах – ТАРР або Ліхтенштейна. Пластика місцевими тканинами виконується рідко.

Оскільки розміри стегнових гриж, як і розріз шкіри, здебільшого незначних розмірів, то найчастіше використовують загально-хірургічний метод. Проте при лікуванні пацієнтів з надлишковою вагою переважає лапароскопічний метод у післяопераційному періоді. Це пояснюється тим, що метод закривання місцевими тканинами найчастіше виконують за методикою Бассіні з розрізу 5 см без використання сітки.

Пояснення:

Метод закривання місцевими тканинами найчастіше виконується за методикою Бассіні з розрізу 5 см без використання сітки.

При пупкових, післяопераційних і грижах білої лінії:

Пояснення:

Компартмент-синдром – це підвищення внутрішньо-черевного тиску, як наслідок неправильно або не за показами виконаної пластики місцевими тканинами, що може стати причиною негативного результату операції.

Багато пунктів, що розглянуто в таблицях, неможливо висвітлити однозначно, все вирішується в комплексі та залежить від величини грижі, наявності супутніх захворювань, та інших чинників.

лікар-хірург Петро Шев'як

Попередній запис за телефонами:(067)295-4-000 або (095)295-4-000

Для запису на прийом надішліть заявку

Стаття не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.

Читайте також

• 

Новини

Інфекційна безпека у закладах охорони здоров’я

• 

Новини

Графік роботи Медичного центру Святої Параскеви на Великдень

• 

Новини

Акція для наших пацієнтів: –20% на консультації, УЗД та лабораторні дослідження

• 

Новини

Передопераційний розширений пакет аналізів лише за 1000 грн