Поиск
Пошук
Запис на прийом
Ми в соцмережах:
Авторські блоги

Лікар-офтальмолог Дмитро Дерев’ягін про мандри та стажування в Індії

28.12.2017

Лікар-офтальмолог Дмитро Олександрович Дерев’ягін упродовж трьох місяців стажувався в країні контрастів, поєднання різних культур і релігій, барв і пряної їжі – в Індії. З 35-градусної тамтешньої спеки повернувся у 5-градусну українську осінь. Адаптувавшись на рідних теренах, розповів нам, як проходило стажування, що його найбільше вразило в Індії і чому варто обирати цю країну для навчання.

Індія – друга країна у світі за чисельністю населення. Щороку її відвідує чимало туристів, яких приваблює місцева культура та природа. Проте, якщо хочете справді відчути, як живуть індуси, та пізнати їхню культуру, треба, на думку Дмитра Олександровича, зазирнути у непопулярні для туристів міста.

Для свого стажування лікар обрав місто Нагпур (штат Махараштра) – центральну точку Індії. З населенням 2,497 млн (станом на 2011 рік) це 13-те за кількістю населення місто в країні та найбільше в її центральній частині (дані з Wikipedia).

«В Нагпурі є відмітка «Нульова миля», що вказує на географічний центр країни, від якої за часів Британської імперії відбувався відлік відстаней. Нагпур не є туристичним містом, але воно розташоване на перетині важливих шляхів, а тому має великий потенціал для подальшого розвитку як економічний центр. Там мав можливість бачити справжню Індію, не «підготовлену» під туриста. Крім того, Нагпур вважають одним із найчистіших міст Індії, а ще воно входить у трійку найбільш придатних міст для життя», – розповідає Дмитро Олександрович.

– Як виглядає медицина в Індії?

– Стереотипів про саму країну та медицину багато. Проте медицина в Індії дуже розвинута і представлена величезною кількістю клінік різних форм власності, рівнів та спрямувань, для різних верств населення. Це як аюрведичні та гомеопатичні клініки, так і, більш звиклі для нас, клініки традиційної медицини. Конкуренція серед медичних закладів та лікарів у Індії доволі велика, рівень медицини дуже різний. Враховуючи, що в країні є величезна кількість дуже бідних людей, це було очікувано. Офтальмологічна клініка, в якійка десятків слів на маратхі, які вивчив за час перебування. У цьому і є родзинка таких подорожей: не знаючи мови, порозумітися з місцевими. У цьому є навіть певний драйв.

– Здебільшого, обираючи країну для стажування, намагаються знайти таку можливість в європейських, розвинутих, країнах. Ви зараз можете трохи зруйнувати цей стереотип. Чому варто спробувати і обрати для стажування таку країну, як Індія?

– Якщо ми їдемо в європейські країни, то приблизно знаємо, що очікувати. Якщо є мета подивитися на ультрасучасні технології, тоді так – їхати в Європу. У плані комфорту все зрозуміло, все передбачувано. Але в Індії, на відміну від багатьох європейських країн, можна вчитися не лише очима, а й руками. Це, мабуть, і було тим вирішальним фактором, чому я обрав цю країну. Але і хотілося ще вийти за межі комфорту. Якщо хочеш чогось досягнути, то треба виходити із зони комфорту. Вихід із зони комфорту сильно змінює сприйняття звичного світу – і з подорожі ти повертаєшся іншою людиною, дивишся на речі по-іншому.

– Розкажіть про Ваш побут там, навчально-робочий день тощо?

– Проживав у будинку на зразок міні-гуртожитку, який забезпечувала клініка. Кімнати триповерхового будинку студентського стилю: санвузол, wi-fi, телевізор, холодильник, кондиціонер. Також забезпечували триразовим харчуванням, їжа була менш гострою, ніж зазвичай є місцеві страви.

Робочий тиждень тривав 6 днів, з 8 ранку до 16.00–18.00 вечора. Першу половину дня я проводив у операційній, а протягом другої – мав змогу практикуватися у ветлабі – здійснювати операції на козячих очах і таким чином відпрацьовувати хірургічні навики. Перший тиждень – це винятково навчання у ветлабі. Ввечері – вільний час. Отже, справді вільного часу було не так вже і багато. Але незважаючи на щільний графік, мені вдалося трохи побачити Індію.

– Що Вас найбільше вразило, здивувало з того, що стосується культури та відмінностей традицій?

– Звісно, всі, хто вперше приїжджає до Індії, отримують своєрідний культурний шок. Тут дуже багато відмінностей. Перш за все в очі кидається неймовірне поєднання бідності, пошарпаності, забрудненості, перенаселеності з яскравими барвами, палітрою запахів та смаків. Все навколо є незвичним для нас. І попри якийсь поверхневий спокій і розміреність життя в глибині відчувається величезна енергія, що єднає цю неймовірну кількість людей, незважаючи на мовні, релігійні та класові відмінності – так і хочеться відкрити для себе цей світ, а не залишатися просто туристом-спостерігачем. Релігія тут тісно вплетена в повсякденне життя. Їжа смачна, гостра, з великою кількістю спецій, що створює дуже багатогранний смак кожної страви. Більшість індусів досить привітні та відкриті люди, з такою притаманною для них цікавістю і, навіть, часом, нав’язливістю. Природня цікавість індусів породжує в них багато запитань до тебе, про твою країну, релігію, сім’ю. Тож особливостей дуже багато, але найбільш цікавим для мене було те, що тут не прийнято показувати свій гнів чи злість, контроль над емоціями не дає розмові перейти в крик чи образи. З іншого – напевне, досить відомі речі: про коров на дорогах, які по них хаотично ходять, лежать там чи сплять, про ліву руку, яку вважають нечистою, тому щось давати чи брати треба тільки правою, про якусь патологічну брехливість багатьох індусів, та багато-багато інших дрібниць. Тому, якщо їхати не туристом, а на більш тривалий час, то варто почитати більше інформації про особливості цієї країни, щоб не опинятися в незручних становищах.

– Розкажіть про місця, які Вам вдалося відвідати в Індії.

– Готуючись до поїздки, я виділив для себе печери Еллора. Це скельний храмовий комплекс, що складається з кількох десятків печер, вирізаних в скельному масиві. Стіни печер мають численні вирізьблені статуетки богів. (довідково: створення печер датують приблизно з 6 по 9 століття до н. е. З 34 печер Еллори 12 печер на півдні – буддійські, 17 в центрі – присвячені індуїзму, 5 печер на півночі – джайнізму (Wikipedia)).

Вразило, що робота, виконана для створення цих печер, – титанічна. Важко уявити скільки людей докладало зусиль, щоб спорудити цей величний комплекс. Тут, окрім печер, ще є окремий храм Кайлаша, який вважають одним із найбільших у світі, зроблених з монолітного каменю.

(довідково: храм Кайласанатх спроектували так, щоб він був схожий на священну гору Кайлас в Тибеті, яку вважають обителлю Шиви. Саме Шиві і присвячене це святилище. Багато зі скульптур зображують цього індуїстського бога – (Wikipedia)).

Окрім того, побував у Аурангабаді у міні Тадж Махалі, побачив форт Даулатабад, храмовий комплекс Рамтек, здійснив прогулянку на джипі по заповіднику Пенч (вважають, що ця місцевість надихнула Р. Кіплінга до написання «Книги джунглів») та інших місцях, розташованих неподалік від міста Нагпур.


– Поради з досвіду: що варто знати, вирішивши відвідати Індію?

– Перше – сісти і зібрати інформацію в інтернеті про місце, яке ви збираєтеся відвідати. Інформації доволі багато на туристичних форумах. Тут чітко зрозумієте, що брати з собою в країну, а що можна без проблем купити на місці.

Друге – пити винятково бутильовану воду, використовувати антисептик для рук і не їсти вуличної їжі, хоча б перші кілька тижнів, поки організм не адаптується до нових умов.

Третє – найменше використовувати кредитні картки. Не тільки з міркувань безпеки. Далеко не скрізь ними можна розрахуватися, готівка надійніше.

Наступне – торгуватися, якщо купуєте на ринку чи замовляєте вуличне таксі. Якщо вдало поторгуєтесь, то кінцева ціна часто стає суттєво нижчою за початкову.

Читайте також: