Колоректальний рак (Рак товстої кишки)

Рак товстої кишки – це захворювання, при якому злоякісна пухлина утворюється у тканинах товстої кишки.

До факторів ризику цього онкологічного захворювання відносять:

  • вік 50 і більше років;
  • наявність випадків захворювання на рак товстої чи прямої кишки у близьких родичів;
  • перенесені пацієнтом раніше онкологічні захворювання ободової кишки, прямої кишки, – яйників, матки або молочної залози;
  • наявність поліпів товстої кишки (доброякісні утворення слизової оболонки, що мають форму випинання);
  • наявність у пацієнта виразкового коліту (наявність виразок слизової оболонки товстої кишки) або хвороби Крона.

Слід негайно (!) звернутися до лікаря у разі виникнення будь-якої з перелічених ознак:

  • розлад нормальної роботи кишківника;
  • поява крові (яскраво-червоної чи темної) у випорожненнях;
  • діарея (пронос), закрепи або відчуття неповного спорожнення кишківника;
  • зміна форми калу; тривалий свербіж та мокнутість біля анального каналу;
  • часті здуття живота, відчуття переповнення чи спазмів у кишківнику;
  • безпідставна втрата ваги;
  • швидка втомлюваність;
  • нудота чи блювання.

Щоб виявити і діагностувати рак товстої кишки, проводять дослідження крові, а також обстеження прямої кишки та ії тканин, а саме:


1. Загальний огляд і обстеження тіла пацієнта з метою визначення як головних показників здоров'я, так і можливих ознак хвороби. Також ретельно досліджують звички, перенесені захворювання та отримане лікування, що мало місце в минулому пацієнта.


2. Дослідження калу на приховану кров: тест, що виявляє наявність крові у випорожненнях (її можна побачити лише за допомогою мікроскопа).
3. Пальцеве обстеження прямої кишки: лікар, одягнувши гумову рукавичку, вказівним пальцем обстежує слизову оболонку прямої кишки на предмет нерівностей або інших незвичних ознак.


4. Ректороманоскопію. Це процедура візуального огляду прямої та частини сигмовидної кишок на предмет поліпів, патологічних ділянок слизової оболонки або раку. Через пряму кишку в сигмовидну вводять ендоскоп – трубчастий інструмент із джерелом світла. Через цей пристрій можна також отримати зразки тканин (виконати біопсію), які в подальшому досліджують під мікроскопом на предмет злоякісного переродження.


5. Колоноскопію. Це методика, що дозволяє оглянути пряму й усю ободову кишку з метою виявлення поліпів, раку або патологічно змінених ділянок слизової оболонки. Колоноскоп вводять через пряму кишку в просвіт ободової кишки. Зонд являє собою тонкий трубчастий інструмент із джерелом світла й спеціальною оптичною системою для огляду. Він може бути оснащений пристроєм для видалення поліпів чи забору зразків тканин, які в подальшому досліджують під мікроскопом на предмет наявності ракового процесу.


6. Віртуальну колоноскопію (КТ-колонографію). Це процедура рентгенологічного дослідження товстої кишки за допомогою сучасного комп'ютерного томографа, під час якої роблять декілька знімків товстої кишки. Далі комп'ютер складає ці знімки разом, в результаті чого вдається отримати детальну картину внутрішньої поверхні кишки.


7. Рівень раково-ембріонального антигену (РЕА) : тест, що визначає кількість РЕА у крові. Якщо цей показник перевищує нормативні значення, то може бути ознакою як ракового процесу, так і наслідком певних інших станів.

8. Магнітно-резонансну томографію (МРТ). Методика дослідження, яка за допомогою комп'ютера, магнітних та радіохвиль, дозволяє отримати серію детальних знімків внутрішньої поверхні ободової кишки.


9. Оглядову рентгенографію грудної клітки: рентген-знімок органів і кісток грудної клітки з метою виявлення наявності метастатичних уражень.

Рак в організмі людини поширюється: безпосередньо в сусідні органи, через лімфатичну систему і через кров (процес метастазування), тому додатково виконуються рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ультразвукове дослідження печінки, органів черевної порожнини, а також, при потребі, комп’ютерна томографія всього організму пацієнта.

Існують різноманітні види лікування для хворих із колоректальним раком, а саме:
1. Радикальні хірургічні видалення пухлини.
2. Паліативні (спрямовані на покращення функції організму) хірургічні втручання.
3. Хіміотерапевтичне лікування.
4. Променеве лікування. 5. Імунологічне та гормональне лікування.

Після проведеного лікування пацієнти повинні проходити регулярні контрольні огляди
Деякі з обстежень, що проводились для діагностики раку, можуть проводитись повторно, наприклад, щоб зробити оцінку ефективності лікування. На основі результатів цих досліджень вирішується питання про продовження, зміну або припинення лікування.
Деякі обстеження необхідно періодично повторювати навіть після закінчення курсу лікування. Їхні результати можуть вказати на зміни загального стану пацієнта та на ймовірний розвиток рецидиву.

Обстеження після лікування
Навіть після радикального лікування колоректального раку зберігається ризик рецидиву захворювання. Ступінь ризику залежить насамперед від стадії захворювання, а можливість подальшого лікування – від вчасного виявлення рецидивної пухлини.

Тому велике значення має регулярне проведення контрольних обстежень після лікування. У стандартний план післяопераційних оглядів входять:

Консультація проктолога з ректоскопією – 2 рази на рік до 3 років після операції, потім 1 раз на рік.

Колоносокпія – 1 раз на рік (в окремих випадках, наприклад, при схильності до утворення поліпів товстого кишківника, інтервал може бути меншим).
УЗД черевної порожнини і малого тазу – кожні 3 місяці впродовж першого року після операції, потім 1 раз на 6 місяців, до 3 років після операції, потім 1 раз на рік.
Аналіз крові на маркери РЕА, СА19.9 – кожні 3 місяці впродовж першого року після операції, потім 1 раз на 6 місяців, до 3 років потім 1 раз на рік.
Рентгенографія легень – 1 раз на рік.

За умови виявлення будь-яких змін при проходженні цих обстежень може виникнути необхідність у більш точних діагностичних методах. Найчастіше це КТ (комп’ютерна томографія) з контрастуванням.

Цей план обстеження використовують найчастіше, однак важливу роль у виборі регулярності і методів проведення контрольних обстежень відіграє лікуючий лікар. Особливості будови пухлини, техніки виконання операцій можуть вимагати проведення додаткової та/чи більш регулярної діагностики.