Ендометріоз: причини та лікування

Ендометріоз – хронічне запальне захворювання, гормонозалежна патологія жіночого організму, причиною якої є ендометрій. При ендометріозі клітини ендометрію, в нормі розташовані у слизовій оболонці стінки матки, поширюються за її межами, тобто там, де вони не мають бути.

По суті, це доброякісні розростання тканин, які за своєю структурою та властивостями подібні до ендометрію. Ендометріоз виникає в органах порожнини малого таза: яєчники, маткові труби, прямокишково-маткові зв'язки, ректосигмоїдний відділ нижньої частини кишківника та сечового міхура. Це досить поширений діагноз в гінекології , який становить близько 10–15% (після інфекційних запальних захворювань жіночих статевих органів і фіброміоми матки). На сьогодні причиною 40 % жіночого безпліддя є саме ендометріоз.

Види ендометріозу

Загалом ендометріальні захворювання класифікують:

• за розповсюдженням захворювання;
• за глибиною ураження тканин матки й навколоматкових органів.

Генітальний ендометріоз – коли клітини ендометрію поширюються у м’язовому шарі матки, цервікальному каналі; на яєчниках, трубах, піхві та зовнішніх статевих органах.

Генітальний ендометріоз, своєю чергою, поділяють на:

• внутрішній (ріст патологічних клітин у м’язовому шарі матки і цервікальному каналі);
• зовнішній ендометріоз (ріст патологічних клітин на яєчниках, трубах, піхві та зовнішніх статевих органах).

Екстрагенітальний ендометріоз – один з рідкісних видів, коли патологічні клітини розростаються в органах таза, кишківнику, апендиксі, плевральній порожнині, шкірі тощо.

Виділяють 4 стадії ендометріозу:

• І стадія – поодинокі поверхневі вогнища патології;
• 2 стадія – поодинокі глибокі вогнища;
• 3 стадія – множинні глибокі вогнища, спайки, кисти;
• 4 стадія – множинні глибокі вогнища, крупні двосторонні кисти, проростання ендометріальних клітин крізь піхву чи пряму кишку.

Причини виникнення ендометріозу:

• дисбаланс статевих гормонів;
• менструація;
• імунодефіцит;
• спадковість;
• метаплазія (трансформацію однієї тканини в іншу);
• хірургічні втручання на органах малого таза (кесарів розтин, видалення вузлів міоми, вишкрібання тощо);
• аборт (в анамнезі);
• використання внутрішньоматкових методів контрацепції;
• соматичні захворювання (патологія печінки, ожиріння, залізодефіцитні стани тощо);
• вплив екологічного середовища на репродуктивну систему жінки.

Аденоміоз – найпоширеніша форма внутрішнього ендометріозу

Аденоміоз – це внутрішній ендометріоз, при якому тканина ендометрію розростається у м'язевому шарі матки.

Виділяють дві форми аденоміозу

• дифузна форма (50 – 70%);
• вузлова форма (3 – 8%) – характерною ознакою є те, що вузли не мають капсули.

До аденоміозу схильні жінки репродуктивного віку, найчастіше у віці 27–30 років. Характерно, що досить часто у таких хворих можна спостерігати вогнища зовнішнього ендометріозу. Патологія регресує у клімактеричному періоді.

Діагностика аденоміозу

Ознаки аденоміозу можна виявити ще при гінекологічному огляді. При дифузному ураженні спостерігається збільшення та зміни контурів матки, яка набуває кулястої форми. При вузлових ураженнях – горбистість поверхні матки та ущільнення певних зон. Причиною для діагностики аденоміозу є скарги на рясні та болючі менструації, болі при статевому акті та виражений ПМС .

Діагноз аденоміоз підтверджують результати інструментальних обстежень.

УЗД – при трансвагінальному дослідженні матки виявляється різна товщина стінок, збільшення органа в об'ємі, нерівномірна структура;

гістероскопія – об'єктивно диференціює аденоміоз з міомою, поліпозом, гіперплазією ендометрію;

МРТ – дає змогу детально вивчити вузлові структури (розміри, розташування, глибину вростання у міометрій).

Лабораторні аналізи – важлива складова комплексної діагностики. Призначають дослідження крові, сечі, аналізи на гормони. Результати аналізів свідчать про інтенсивність запальних процесів та визначають можливі гормональні причини аденоміозу.

Лікування аденоміозу

Застосувують консервативне та хірургічне лікування.

Консервативне лікування аденоміозу показане при дифузній формі у жінок репродуктивного віку протягом 6 місяців.Воно передбачає виявлення та усунення причин розвитку аденоміозу, регулювання гормонального фону (для цього призначають гормональні засоби). З метою нормалізації функціонування репродуктивної системи призначають препарати для поліпшення мікроциркуляції, імуномодулятори, вітаміни, а також у деяких випадках ферментні препарати та фітотерапію.

Хірургічне (оперативне) лікування

Оперативне лікування аденоміозу показано при дифузній формі 3–4ступеня з вираженими клінічними проявами: вузли, гіперпластичні зміни ендометрію, спайки або гнійні вогнища, а також «поєднання» з іншими патологічними процесами в матці і опухолями яєчників. Вузлові форми аденоміозу є причиною анемії, вираженого болю, зокрема під час менструальногоциклу циклу і безпліддя.

Пацієнткам від 40 років, яким консервативне лікування та малотравматичні методики не допомогли, показано радикальне хірургічне лікування: видалення матки, яке проводять при дифузній формі, поєднанні осередкової форми з міомою, а також при високих онкологічних ризиках.

Тактика хірургічного лікування залежить від ступеня поширення і форми аденоміозу, а також від репродуктивних планів пацієнтки та її бажання зберегти матку. При вузловїй формі проводять лапароскопічне висічення вузлів ендометріозу з відновленням стінки матки спеціальним атравматичним шовним матеріалом. Ця операція технічно складна, оскільки вузол іноді важко виділити з міометрію через нечіткість капсули, а також співставити раневу поверхню через ригідність стінок, тому що ендометріоз завжди супроводжується запальним процесом.

У Медичному центрі Святої Параскеви провідні хірурги і гінекологи використовують комплекс технічних прийомів, який дає змогу виконати оперативне втручання на високому рівні.

При інфільтративному ендометріозі, який характеризується розростанням тканини ендометрію за межами матки з ураженням суміжних органів (тканин), підхід до лікування передбачає залучення лікарів суміжних спеціалізацій, які використовують сучасні лапароскопічні методики.

Лапароскопія при ендометріоїдних кистах – це «золотий стандарт» оперативних втручань, оскільки супроводжується мінімальним травматизмом черевної стінки і дає змогу делікатно вилущити кисту без пошкодження тканин яєчника.

При ендометріозі яєчників часто формуються кисти, оскільки яєчник –сприятливе середовище для ендометріоїдних клітин. Кисти призводять до порушення функцій яєчника і провокують безпліддя.

При великих розмірах кист (від 5–6см) можливі мікроперфораціі з подальшим утворенням злук, конгломератів з ураженням задньої стінки матки, передньої стінки кишки, органів малого таза, сечового міхура.Консервативна терапія у таких випадках малоефективна.Треба пам'ятати, що тривале перебування ендометріоїдної кисти в яєчнику стискає здорову тканину і зменшує фолікулярний резерв, що призводить до порушення гормональноі функціі та безпліддя.

Профілактика аденоміозу

Для запобігання розвитку складних форм аденоміозу необхідно:

• регулярно проходити профілактичні обстеження у гінеколога, а саме: не рідше, ніж раз на півроку;
• слід звертатися до лікаря по допомогу при перших ознаках інфекційно-запальних захворювань (болі, виділення, дизуричні розлади) або гормональних порушеннях (збої циклу, міжменструальні кровотечі, передменструальний синдром);
• жінки, у анамнезі яких близькі мали ендометріоз, повинні повідомити про це свого гінеколога та стежити за станом репродуктивного здоров'я;
• варто своєчасно лікувати будь-які хвороби статевих органів;
• уникати використання внутрішньоматкової контрацепції за умови несприятливої щодо ендометріозу спадковості;
• для жінок, які є у групі ризику, підбирати відповідні гестагенні й естроген-гестагенні контрацептивні засоби.

Інформацію підготувала Юлія Тибінь

Стаття не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.